The Mission: Повернення живих легенд

Англійський gothic rock гурт The Mission – це більше, ніж легенда: це ціла епоха в музиці, моноліт, на якому зводився бастіон gothic rock. З чого ж починалася історія цього гурту?

З іншої ікони цього стилю – The Sisters of Mercy, у ранньому складі яких формувалися таланти Вейна Гассі (Wayne Hussey) і Крейга Адамса (Craig Adams). Відразу після виходу “First and Last and Always” The Sisters of Mercy почали тріщати по швах. Два лідери, Andrew Eldritch і Gary Marx, більше не змогли вжитися й зі скандалом розійшлися. Hussey і Adams навіть думали про те, щоб продовжити грати самостійно під вивіскою The Sisters of Mercy. Але це було радше через наївність, адже Eldritch не збирався нікому віддавати своє дітище. Гірше того, коли вони почали виступати під новою назвою The Sisterhood, усюдисущому Andrew і це не сподобалося. Він швиденько зварганив альбом “Gift”, випустив його під вивіскою The Sisterhood і закріпив цю назву за собою. Тож новоспеченому гурту не залишалося нічого іншого, як змінити її на тепер уже всесвітньо відому The Mission.

Первісток “God’s Own Medicine”, що вийшов 1986 року, став справжньою класикою gothic rock. Цей альбом мав величезний вплив на весь стиль, багато в чому заклавши його основи. Там було все – і запальні динамічні хіти, і красиві романтичні балади, а головною складовою став дивовижний вокал, що не мав рівних на gothic rock сцені. Далі була низка успішних концертів у Європі, а наступного року – і в Америці. Тут музиканти знову зіткнулися з проблемою: гурт The Mission уже був на місцевій сцені, тому було вирішено додати до назви невелику позначку UK. Відтоді назва The Mission UK часто з’являлася на афішах і навіть на обкладинках офіційних релізів.

Доволі дивною була назва другого альбому – “The First Chapter” (Перша Глава), а не менш дивним виявився його вміст: добірка ранніх студійних записів гурту. Думаю, реліз випустили, щоб не змушувати вже численних шанувальників чекати. Тим часом музиканти взялися до запису повноформатного альбому “Children”, продюсером якого став легендарний John Paul Jones (Led Zeppelin). “Children” вийшов навесні 88-го, і гурт вирушив у тривале турне. Останній рік 80-х The Mission провели за кропіткою роботою над черговим шедевром “Carved In Sand”. Цей альбом замикає трійку культових робіт The Mission. На піку слави гурт спіткала сумна подія: через стан здоров’я один із засновників, Simon Hinkler, вирішив піти. Наприкінці 90-го виходить чергова «підгодівля» для шанувальників – альбом “Grains Of Sand”, що повністю складається з композицій, які не ввійшли до “Carved In Sand”. Можна зробити висновок, що періоди працездатності й творчої активності гурту, і передусім Вейна Гассі, чергувалися з періодами лінощів, і саме тоді з’являлися описані вище «недорелізи».

 

 

Новий реліз “Masque” з’явився лише в червні 1992-го. Наступного року сталася нова втрата: лави The Mission залишив Craig Adams. Настав період творчої кризи, який повною мірою проявився в альбомі “Neverland” 1995 року. Гассі вирішив розпустити гурт, зробивши прощальний реверанс шанувальникам у вигляді релізу “Blue”.

У 1999 році творчі шляхи Гассі й Адамса знову перетнулися. Вони вирішили відродити The Mission і з натхненням узялися до написання нового дітища – альбому “Aura”, що вийшов 2001 року. Дивовижно, але альбом вийшов чудовим: таке враження, що грають ті самі The Mission, як у 86-му, а 90-х узагалі не було. Під час величезного турне, що відбулося після виходу альбому, від гурту знову відколовся Адамс, однак це не призвело до розпаду. І ось світ знову готується побачити шедевр The Mission. У квітні 2007 року виходить альбом, на який чекали п’ять років, – “God Is A Bullet”. Запасайтеся терпінням, любителі хорошого gothic rock: чекати залишилося недовго.

 

 

Вітаю. Перше запитання про ваш новий альбом “God Is A Bullet”. Що ж очікує на слухачів? Це буде все той самий старий добрий gothic rock, як і на “Aura”?

Це альбом року. У “God Is A Bullet” безпомилково впізнається The Mission, але він легший, барвистіший і ширший, ніж раніше. Це альбом, на який фанати сподівалися, але якого навряд чи очікували.

Скільки тривав процес створення альбомів? Представте, будь ласка, людей, які брали в цьому участь. Чию роботу ви хотіли б особливо відзначити?

Ми почали працювати над піснями на початку 2006 року, обмінюючись демозаписами у форматі MP3 через Інтернет. На початку вересня ми зібралися на 10 днів у Nam Studios поблизу міста Bath в Англії й записали 23 доріжки баса, ударних і трохи гітар. Потім я відвіз треки назад до Бразилії й у грудні працював над ними у своїй студії: записував вокал і додаткові гітари та займався зведенням. Склад гурту – я, Mark Gemini Thwaite (гітара), Rich Vernon (бас) і Steve Spring (ударні). Крім того, нам допомогли такі люди, як Simon Hinkler, який грав на гітарі в одній пісні, Julianne Regan, яка виконала бек-вокал у парі треків, а також Tim Bricheno, який грав на гітарі у трьох піснях. Caroline Dale грала на віолончелі, а Cathy Thompson – на скрипці в чотирьох піснях.

За якими критеріями ви відбираєте композиції, що потраплять до кінцевого релізу? Чи багато матеріалу відкидаєте в процесі? Коли настає момент і ви розумієте, що час сказати: “Стоп! Це те, що треба!”, і композиція досягає потрібного вам рівня?

Думаю, це інстинкт. Більшість пісень обираються самі, але я намагаюся робити альбоми цілісними й плавними, і невідповідні пісні не підходять лише тому, що не є повною протилежністю слабшим пісням. У процесі відкидається доволі багато матеріалу. На кожен текст пісні, що підходить для альбому, припадає 10 відкинутих. Те саме стосується й мелодій.

За яким принципом відбирали композиції для вашого релізу “Anthology – The Phonogram Years”?

Знову ж таки, більшість матеріалу підібралася сама собою, і ми спробували зробити його цікавим для середньостатистичного фаната, додавши пару демозаписів. Ми спробували розповісти історію The Mission.

 

 

Багато легендарних gothic rock гуртів останнім часом повертаються до життя, наприклад Fields Of The Nephilim або Bauhaus, але здебільшого ці гурти лише виступають наживо, граючи старий матеріал. The Mission – практично єдина легенда gothic rock, яка продовжує творити й створювати нові шедеври. У чому секрет такого творчого довголіття?

Не знаю. Мені подобається писати й записувати пісні. Можливо, у цьому й секрет. Озиратися назад, звісно, легше, але я волію дивитися вперед. Думаю, що я творча людина, тому безглуздо придушувати потяг до творчості.

Хотілося б поговорити про 80-ті, про часи зародження The Mission. Що це був за час? Які цілі ви ставили?

80-ті були хорошим часом особисто для мене й для всіх нас. Я думаю, що багато чого робив через наївність і був (та й зараз є) відкритим до нових вражень. Багато чого відбувалося вперше. Ми не ставили якихось певних цілей для The Mission, окрім наступного запису й наступних гастролей. Було важко будувати довгострокові плани для гурту. Навіть зараз я не планую далі ніж на пів року вперед.

Як ви вважаєте, із чим пов’язаний спад популярності gothic rock як стилю? Чи настане відродження, чи gothic rock – мертвий?

Не знаю, чи був спад популярності цього стилю. Думаю, що він просто пішов в андеграунд, але в цьому немає нічого поганого. Зараз gothic rock глобальніший, ніж у 80-х роках. Думаю, що ми мали якийсь успіх у чартах нарівні з такими гуртами, як SOM і Fields Of Nephilim, і якийсь час цей стиль був у моді. Але, як і будь-яка інша мода, він поступово втратив рушійну силу й став мейнстримом. Не можу нічого сказати ні про відродження, ні про смерть.

 

 

Чи задоволені ви тим, як розвивався гурт? Хотіли б щось змінити в його історії?

Так, я задоволений, але завжди прагну кращого. Це справді хороший період у моєму житті, і я не хочу нічого змінювати.

Коли ви вперше почали грати? Як це було?

Коли мені було 13 чи 14 років, я побачив по телевізору Марка Болана й T.Rex і відтоді знав, чим займатимуся в житті…

Який альбом The Mission ви вважаєте найкращим?

Звісно ж, “God Is A Bullet”, оскільки він найновіший, але якщо його обирати не можна, тоді, найімовірніше, “God’s Own Medicine”.

Ви стежите за сучасною gothic rock сценою? Хто, на вашу думку, вартий уваги?

Чесно кажучи, не дуже. Зараз мені подобаються гурти Arcade Fire і She wants Revenge.

Чим живуть учасники The Mission – крім музики?

Не знаю… Річ любить футбол, як і я… Стів займається тхеквондо, а Марк захоплюється дівчатами…

Кому б ви хотіли подякувати від імені The Mission? Можете коротко описати, що ці люди зробили для гурту?

Якщо почати із самого початку, то список буде надто довгим… Серед людей, які допомагають гурту зараз, варто виділити нашого менеджера Джорджа, мою дружину й музу Синтію, нашого артдизайнера Грега, нашого агента Стіва, а також наших друзів і рідних.

Ви багато виступаєте наживо, і я чув про ваші концерти лише позитивні відгуки. Можете пригадати міста чи фестивалі, де вам особливо сподобалося? Чим вони були примітні?

Мені подобається грати в нових місцях, де ми ніколи раніше не виступали. Україна – звучить непогано. Хочете нас запросити? У нас були хороші шоу в Мадриді в Іспанії, а також у Бохумі в Німеччині. Мені подобаються Іспанія й Португалія, а також Італія як країна, але з виступами там усе доволі хаотично. Наші гастролі завжди добре проходили в Південній Америці.

 

 

Найкращі гурти всіх часів. Можете виділити особливі для вас гурти?

The Beatles, Radiohead, Frank Sinatra, Massive Attack, David Bowie… і багато, багато інших.

Припускаю, що від усіх турне, записів та іншої роботи в гурті хочеться іноді втекти й розслабитися. Як ви зазвичай відпочиваєте?

Мені подобається дивитися фільми, читати книжки, дивитися футбол і займатися сексом. Не обов’язково в такому порядку.

Які асоціації у вас зі словом “Україна”?

Шевченко.

Ваші фінальні слова читачам журналу “Gothica”?

Купіть “God Is A Bullet” – вам сподобається цей альбом… І спробуйте переконати місцевих промоутерів запросити нас в Україну. Ми із задоволенням зустрінемося з вами.

 

текст: Андрій “Featon” Гаркуша

опубліковано в Gothica#4 (2007)